https://www.youtube.com канал больше здесь
У
кожного відповідального члена громади рано чи пізно виникає потреба дізнатися, як використовуються спільні кошти, на
коли запланований ремонт водогону, що там розпочали будувати на краю села, чому
не вивозиться сміття тощо. І перше, що
виникає в голові – поцікавитися у
старости, депутата або сусіда, чи не чули вони щось з цього
приводу. Втім, не всі знають, що законодавство надає громадянам України всі
інструменти задля того, щоб отримати потрібну інформацію з перших рук.
З початком
децентралізації у 2015 році доступ до публічної
інформації значно полегшився. Сьогодні
кожна ОТГ має свій сайт, де оприлюднюються
розпорядження голови, рішення виконкому, протоколи постійних комісій, фінансова
звітність і навіть відеозаписи засідань комісій та сесій. Тож ситуація значно краща, ніж це було
на початку реформи у 2015-2017. Але всю
загалом публічну інформацію оприлюднити неможливо, і тоді виникає потреба звернутися за нею до розпорядника. В цьому питанні теж є значний прогрес, оскільки за 10 років розпорядники навчилися відповідати на запити, і за це маємо
дякувати небайдужих громадян України,
які витрачали свій час і кошти, щоб довести своє право в судах, писали скарги на бюрократів, які полюбляють
вигадувати свої власні правила.
Тож як
отримати інформацію, яка цікавить, але її нема ані на сайті, ані на інформаційних
дошках, або щось там є, але потребує деталізації? У цьому випадку слід надіслати розпоряднику запит
згідно Закону України «Про
доступ до публічної інформації», прийнятому ще в 2011 році, і отримати від
нього офіційну відповідь,.
Ні
староста, ні депутат, ні тим більш
сусіда не є розпорядниками інформації. Такими є органи влади, органи місцевого самоврядування, учбові заклади, суди, прокуратури,
лікарні тощо. В наших сільських
районах найбільш актуальні розпорядники – ОТГ та Дніпропетровська обласна
державна адміністрація.
Найкоротший шлях до публічної інформації – електронний
запит. Є два варіанти як його подати.
Перший – зайти на сайт розпорядника,
знайти там розділ на кшталт «Звернення громадян» або «Доступ до інформації», а якщо
такого немає, то «Контакти» і там відшукати e-mail. У листі треба чемно привітатися, відзначити, що у додатку ви прикріпили запит і
чекаєте на реєстраційний номер. 90% ,
що ваше прохання про реєстраційний номер
проігнорують, тож доведеться через деякий час телефонувати і його з’ясовувати. Можна
просто чекати на відповідь, і цілком можливо, що вона до вас надійде у визначений термін, але
це лише у тому випадку, якщо розпорядник – поважна організація, де майже відмінно поставлена робота із
запитами, і ви це точно знаєте.
Іноді
розпорядники вдаються до хитрощів
з реєстрацією, якщо подаєш запит через
е-mail. Ви надсилаєте запит
зранку, а реєструють його бозна коли, начебто вони його не бачили. Або ви телефонуєте
через тиждень, позаяк не можете увесь
час думати лише про запит, інших справ вистачає. У відповідь чуєте: «Ой, а коли? А де? Не бачили. Зара оформимо». Тож краще так: відіслали запит зранку, а в обід телефонуйте і питайте чи його отримали. Найкращі
розпорядники – а такі є, і кожен має прагнути таким бути – створюють для
запитів і звернень окрему електронну адресу, звідки автоматично відсилається повідомлення «Ваш лист (назва розпорядника) отримано.
Відповідь буде надана у встановлений законодавством термін». Це – повага до запитувача
і полегшення роботи своїм працівникам. У
цьому випадку відповідальну за запити особу не турбуватимуть зайвий раз
дзвінками, і не доведеться їй чи йому кричати цілий день у слухавку: «Вас
багато, а я одна!». Якщо розпорядник-
це ваше рідне ОТГ, і ви на етапі
реєстрації запита вже бачите всі ці недоліки,
то тепер вже можете сміливо звертатися
до свого депутата чи старости або до обох одночасно, щоб поставили це питання на
комітеті чи комісії. Також можна самостійно написати звернення до голови з
пропозицією налагодити роботу із запитами (про
те, як писати звернення розповімо
у наступному матеріалі).
Другий шлях
подання електронного запиту трошки веселіший. Є такий чудовий сайт «Доступ до правди» https://dostup.pravda.com.ua/, на якому вільно
зареєструватися хоч як: анонімно чи-то під
своїм справжнім прізвищем. Далі треба натиснути
на кнопку ЗРОБИТИ ЗАПИТ. Зареєстровані на «Доступі до правди» розпорядники розуміють, що їх відповіді автоматично
стають публічними і тому ставляться до них більш відповідально. На «Доступі
до правди» знайдете також купу консультацій юристів. Мінус в тому, що серед розпорядників ви не
знайдете скоріше за все своє ОТГ. І з цим питанням також сміливо звертайтеся до
свого депутата або старости, щоб вони
винесли його на комітетах і комісіях з пропозицією зареєструвати ваше рідне ОТГ на «Доступі до правди». Втім
на цьому сайті вже зареєстровано багато обласних установ, які можуть вас
цікавити, і перш за все – Дніпропетровська
обласна рада і Дніпропетровська обласна державна адміністрація. Тут же корисно
ознайомитися, з запитами інших громадян,
і ймовірно ви там натрапите і на своє питання, і відповіді на нього.
У разі якщо з поважних причин
(інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) хтось не може подати письмовий
запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної
інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та
надати копію запиту особі, яка його подала. Також запитувач завжди може принести запит
просто до розпорядника в кабінет і там його зареєструвати.
Щодо власне оформлення запиту.
Пояснювати навіщо ви цікавитесь публічною інформацією не потрібно. Якщо на сайті розпорядника вам пропонують заповнити форму, не поспішайте
нею скористатися. Часто вона вимагає
зайві реквізити з метою відбити в вас бажання подавати запит.
Запит пишеться у довільній формі, і має такі обов’язкові реквізити:
1) ім'я (найменування)
запитувача, поштову адресу АБО адресу електронної пошти, а також номер засобу
зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації АБО вид,
назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу
це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в
письмовій формі.
Тобто ідея законодавця полягає в тому,
що публічна інформація настільки привселюдна, що не має значення, хто її
запитує. Через це можна себе назвати
лише ім’ям - Валентина, Ганна, Олена, Анатолій, Андрій, Микола. Адреса на вибір: АБО поштова, АБО електронна.
Телефон – за бажанням. В кінці неважко поставити підпис і дату «Валентина 15.09.2021
року». Хоча законодавець цього не
вимагає, та у вас буде доказ, коли ви відправили свій запит. Вимога
роздрукувати запит, потім підписати і сканувати, як це ще іноді буває,
це - власні вигадки розпорядників.
На підготовку відповіді розпоряднику надається
максимум п'ять робочих днів з дня
отримання запиту. Якщо ви просите надати вам скан або цифрові копії
якихось там наказів, положень, то це все безкоштовно. Якщо паперові, то більше
10 сторінок платно, але зараз це нечасто
зустрічається.
Щодо опису інформації, яку потребує
запитувач, і хитрощів, до яких вдаються розпорядники, коли
їм є що утаювати. Наприклад, я подавала до Дніпропетровського державного
медичного університету (ДДМУ) запит з проханням надіслати мені штатний розклад канцелярії, щоб з’ясувати ким насправді
оформлена працівниця, яка сидить в
архіві цієї установи, оскільки були сумніви, що вона знаходиться на своєму місці. ДДМУ штатний
розклад спочатку не надіслав під
приводом того, що «публічна інформація -
це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких
носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами
владних повноважень своїх обов'язків», а
вони висилають лише вже задокументовану інформацію. Отак
двічі і виокремили прикметник задокументована. Проте
най буцімто високий на перший погляд статус установи вам ніколи не замилює очі
– кругом сидять наші люди. Згодом ДДМУ нічого
не лишалося, як змінити свої начебто суворе дотримування закону, коли їм було роз’яснено,
що запит на інформацію має містити «загальний опис інформації або вид,
назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу
це відомо». Тобто запитувач може й не знати як називається необхідний
йому документ –відомість, наказ, довідка, розклад чи щось інше. Довелося також оповістити ДДМУ про
існування Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду №10 від 29 вересня
2016 року (п.1), де зазначено, що «якщо запит стосується
інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без
значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового
змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям
"відображеності та задокументованості" і є публічною» До цього
я додала трохи перефразоване речення з консультації експертки Тетяни Олексіюк, опублікованої на
сайті «Доступ до правди»: «Очевидно,
що ДДМУ володіє
такою елементарною інформацією як фактична кількість, ПІБ та освіта працівників архіву в червні
2021 і навіть якщо вона міститься в декількох документах (наприклад окремих
наказах), її збір для надання у відповідь на запит не потребує значних
інтелектуальних зусиль чи додаткового змістовного аналізу». Тоді вже знайшлися документи, з яких стало зрозуміло, що
саме ДДМУ намагався приховати:
в архіві у них працювала не
архіваріус, а друкарка за сумісництвом
кур’єр.
Розпорядник має відповісти на запит будь-що.
Навіть якщо інформація опублікована, то він
не може у відповіді написати щось на кшталт – «Роззуй очі, на сайті все це є». Тим більш, що там часто виставляють не скан копії документів з підписами, а в форматі doc, що запитувача може
не влаштовувати.
Відмова в
задоволенні запиту надається лише в письмовій формі. У відмові має бути
зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи,
відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2)
дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова є законною, якщо розпорядник
не володіє і не зобов'язаний володіти інформацією, щодо
якої зроблено запит. Наприклад якийсь Володимир просив Городоцьку податкову
інспекцію у Львівській області надати йому копію рішення органу
місцевого самоврядування м. Комарна, для
застосування при нарахуванні податку на нерухоме майно. Городоцька податкова переслала
запит Володимира до міської ради, як належного розпорядника, про що повідомила
запитувача.
Невмотивована
відмова – це, на жаль, в Україні
поширене явище. Якщо запит розпоряднику не подобається, то він і без знання законів відчуває, що відмова це щось негарне, але мотивувати - то для них дуже складно: і освіти не вистачає,
і треба ж якось уникнути
відповідальності. Через це складають
свою відповідь у вигляді «непереводимой игры слов». Формально відповів, а все інше твоя проблема. Але відсутність вмотивованої
відмови – то негативний, але результат. Розголошення такої відписки – це теж зброя і
цілком законна, адже все про що ми тут говоримо стосується публічної
інформації. Розкажіть про це сусідам, громаді, наголошуючи на тому, що щось не так у
нашому королівстві. Що вам надсилають якісь
незрозумілі відписки замість обґрунтованої відповіді. У сільських районах, де всі один одного знають, це працює.
Ненадання
відповіді на запит, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні
інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної
інформації тягне за
собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Звичайно, що з цим треба іти в суд, а в Україні з судовою
системою, як ми знаємо, не все гаразд. І часу нема, і коштів, а сподівання, що отримаєш справедливе рішення наближається
до нуля. Безвідповідальні розпорядники це чудово розуміють і часто тим
користуються. Втім водночас вони побоюються розголосу і намагаються все ж таки не доводити запитувачів
до сказу.
Таким
чином, якщо розпоряднику нема чого приховувати, і він дійсно зацікавлений у зворотному
зв’язку з членами громади, то перш за
все призначить особу, відповідальну за запити і поставить цю роботу на найвищий рівень. Запит на публічну інформаціє є дієвим
інструментом демократії, і тепер
читач знаєте, як його
застосовувати. Коли виникне якась
проблема, вгамуйте перше бажання смикнути старосту чи депутата з питаннями на кшталт: «Коли
буде вода? Чого вода такої поганої якості? А що це там будують? А коли дороги лататимуть?».
Часто такі питання не в їх компетенції, адже
вони не є розпорядниками інформації, і лише представляють інтереси
жителів села, здійснюють комунікацію між керівниками громади та власне громадою.
Корисніше самостійно зібрати інформацію за
допомогою запитів, вивчити її і вже тоді звертатися до старости чи депутата, чи прямо до ОТГ, щоб запропонувати питання, які слід винести на обговорення на комітетах чи
комісіях.
Немає коментарів:
Дописати коментар